ПРОБЛЕМНА ТЕМА

інструментів. Діти із захопленням змагаються в знаходженні нових сполучень знайомих танцювальних рухів ("Хто кого перетанцює"). Безперечно рухи ці ще одноманітні, відчувається деяка скутість. Але вже під кінець року багато з них може досить виразно передавати в танці характер і настрій.

   Головне у музичному розвитку дошкільника - "занурити" його у розмаїття музики, навчити жити нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим

Мистецтво педагогіки та педагогіка мистецтва, проблеми сучасного та філософського осмислення навчально—виховного процесу, пошук нових педагогічних ідей є приоритетним в системі дитячої освіти. Дошкільне навчання висуває та виконує такі завдання: навчати, виховувати, розвивати, оздоровлювати. Знання — навчають, почуття — виховують. Почуття виховують дисципліни естетичного напрямку, ті, котрі торкаються емоційної сфери дитини, це: літератури, музика, образотворче мистецтво, хореографія. Тому співпраця цих напрямків, на мій погляд, працює на багатогранний процес виховання творчої особистості, що здатна сприймати та розуміти мистецтво. Хореографія в дошкільному закладі сприяє процесу оволодіння тілом, рухами, формування моральної та естетичної сфери. Завдання хореографії — сприяти розвитку рухливих та естетичних здібностей у зв’язку з етапами загального становлення особистості дитини, у вигляді конкретних вимог до рівня і характеру знань, умінь, здібностей та можливостей дітей.

   Хореографія — культура руху. Розвиток обдарованості — багатогранний процес, що здійснюється на основі природних задатків та умов навчання і виховання, набуття спеціальних умінь. Першоосновою хореографічної обдарованості становлять природні задатки і життєво сформовані здібності. Хореографія, як напрямок освіти,  має враховувати необхідність опанування різних особистостей дитини. Хореографічна діяльність є одним із видів художньо— творчої діяльності. Мислення, уява, співпереживання, співчуття є інструментами механізму творчості

  Класичний танець — це абетка танцю, яка має великий історичний досвід.

   Народний танець —  зберігає і передає усі ті кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом.

   Історико—побутовий танець— надає можливість пізнання історичних джерел розвитку танцювальної культури різних епох, підвищує цікавість дитини, спонукає творчо мислити.

   Бальний танець — походить своїм корінням з побутової форми народного танцю, який видозмінювався під впливом норм етикету та звичаїв життя привілейованого шару суспільства.

    Сучасні танцювальні стилі та напрямки — сучасні танці жанрово, тематично і сюжетно різноманітні. Взагалі сучасна хореографія — це прорив танцювального мистецтва у майбутнє, вона має свою філософію, напрями. Одним з напрямків сучасної хореографії є імпровізація. Вона допомагає краще пізнати дитину, її здібності, залучити її до співтворчості з викладачем.

    Танець привчає до норм культурного спілкування, а починається все з зовнішнього вигляду дитини: це — охайна зачіска для хлопчиків, підібране волосся для дівчаток, це — охайна форма одягу. Кожне заняття починається «уклоном—привітанням». Це — запрошення до танцю хлопчиками та відповіддю дівчаток. Партнер дбайливо відноситься до партнерки, супроводжує її на місце після спільного виконання. В основі добрих манер полягає турбота про те, щоб діти не заважали одне одному, щоб всі разом відчували себе добре. Цього найбільш повинен прагнути кожен музкерівник на своїх заняттях.

     Танець займає важливе місце у музично—естетичному вихованні дітей. Він допомагає розвивати емоційність, образність, сприйняття музики, відчуття ритму, відчуття музичної форми, музичної пам’яті.

   Сюжети танців конкретизують для дітей зміст музичного твору, допомагають глибоко його переживати.

   Для того, щоб танець мг виконувати свої виховні завдання, потрібно вчити дітей володіти своїм тілом, координувати рухи, погоджувати їх із змістом музики.

   В «Програмі виховання і навчання в дитячому садку» особлива увага приділяється розвитку рухів дошкільників.

   Більшість рухів, на яких побудовані танці — це основні рухи (ходьба, біг, підскоки, стрибки). На музичних заняттях вони повинні вдосконалюватися. Рухи, пов’язані з музикою, завжди супроводжуються емоційним підйомом, а тому благотворно впливають на фізичний розвиток дітей.

   Сучасною тенденцією у музично—педагогічному процесі є постійне оновлення репертуару для музично—рухової діяльності дошкільнят. І незмінною лишається думка про те, що найкращим варіантом танцю є той, який створений конкретно для певної групи дітей і дає можливість врахувати особливості всієї групи та кожної дитини окремо, запропонувати такий зміст і сюжет танцю, які відповідали б рівневі музично—рухової підготовки та найактуальнішим завданням особистісного розвитку дошкільнят, а також були присвячені певній події або святу.

   Оскільки створення та постановка навіть невеличких танцювальних композицій — то процес складний і потребує грунтовної фахової підготовки, педагоги охоче використовують у своїй роботі готові методичні розробки хороводів, ігор, забав і танців, які вони можуть використати в роботі майже без змін або частково адаптуючи їх до особливостей розвитку конкретної групи дітей.

   Які ж завдання допомагає вирішити  танок у дошкільному закладі? Він покращує рухи кожної дитини і привчає рухатись в просторі, служить для вдосконалення того чи іншого виду руху.  Більшість танців носять ігровий характер, мають конкретний образ, допомагають дітям сприймати музику більш виразно, більш чітко виконувати рухи.

   В старшій та підготовчій групах багато танців містять ігрові моменти, вчать дітей спілкуватися між собою підчас руху.

   В молодшій групах діти набувають  рухові навички головним чином в процесі самих танців: тут ще не може бути чіткого розмежування між грою, танцем, вправою.

   Діти старшої та підготовчої груп при систематичній роботі засвоюють рухові та музичні навички, вміння, їх рухи стають більш виразними, а музичне сприйняття тонкішим. Репертуар танців та танцювальних рухів стає  більш різноманітнішим і складнішим. Для його використання потрібна серйозніша і систематична підготовча робота над кожним рухом, образом. В дітей з’являється бажання виконувати рухи краще, виразніше, вірніше.

   У всіх вікових групах основою для вдосконалення рухів і виховання у дітей необхідних музично—рухових навичок є безпосередній вплив музики: він підвищує емоційний тонус, рухи дітей навіть в молодшій групі стають активнішими, більш координованими, визначенішими.

  Давайте зупинимося більш детально на основних елементах танців, які використовуються у  роботі  з дошкільниками. 

ПРИТОПИ

   Один з основних танцювальних рухів. Вони відповідають веселій, танцювальній музиці. В старшій і підготовчій групах притопами часто передають ритмічний малюнок музики, що слугує засобом привернення до нього уваги дітей.

   Притопи неповинні бути просто сильним ударом ноги об підлогу. Потрібно вчити дітей підготовчої групи ставити на підлогу ногу беззвучно. При енергійних, сильних притопах нога піднімається вище і швидше, опускається різко. Але при цьому не слід сильно стукати об підлогу. Коліно опорної ноги злегка згинається. 

ПРИТОПИ ОДНІЄЮ НОГОЮ

   Виконуються в молодшій групі. В веселому танку вони добре активізують дітей. Потрібно слідкувати, щоб при повторенні танка чи вправи діти міняли ногу і щоб, тупаючи, не виносили ногу далеко вперед — це незручно і діти рухаються неритмічно. Руки при цьому русі краще ставити на пояс кулаками. Таке положення рук допомагає зберегти осанку.

ПРИТОПИ ДВОМА НОГАМИ ПОЧЕРГОВО

   Використовуються головним чином в молодшій групі. Це швидкі, притупуючі рухи на місці, рівні восьмій. Коліна повинні злегка згинатися, корпус слід тримати прямо.. Рух цей дуже жартівливий.

ПЕРЕМІННІ ПРИТОПИ

   Виконуються то однією, то другою ногою, з приставом тупнувшої ніжки до опорної. На  «раз» — тупнути попереду себе, на «два» — приставити ногу до ноги. Потім те ж саме д іншої ноги. В такому ритмі рух доступний дітям старшої групи. В підготовчій групі притупи можуть виконуватися швидше.

ТРИ ПРИТОПИ

   Виконують їх частіше з невеликим нахилом корпусу вперед з наступним випрямленням. Коліна при цьому м’яко згинаються. В підготовчій групі цей рух слугує хорошій підготовці до освоєння ритму кроку польки.

БОКОВИЙ ГАЛОП

   Елемент бальних і багатьох народних танців. В галопі вправо рух іде правим плечем вперед, корпус в бік руху не повертається. Права нога робить крок вправо, ліва приставляється до правої п’ятою, ніби підштовхуючи для наступного кроку вправо. Вліво — навпаки. Носки обох ніг залишаються в звичайному положенні, злегка розведеними в різні сторони. Рух підскоків легкий та летючий.

   Галоп освоюють діти в підготовчій групі. Рекомендується при цьому ставити дітей не в колі, а лицем один до одного і виконувати рух  в прямому напрямку. Так діти легше розуміють цей рух.

   В молодшій групі діти часто самі стрибають дитячим галопом — на розставлених ногах, під легку музику в характері польки.

КРОК ПОЛЬКИ

   Елемент бального та багатьох народних танців. Характер кроку польки міняється в залежності від музики та танцю. Він то легкий, витончений, танцюється на носочках, то тяжкий, з притопами. Крок польки є поєднанням легкого пружинячого  бігу і підскоків.

  Вивчається полька в підготовчій групі, коли у дітей уже розвинута ступня, коли вони добре і легко виконують перескоки з ноги на ногу. Без цього полька не буде мати характерного тільки їй стрибкового, легкого руху і перетворюється в перемінний крок.

   Найбільшу трудність в польці являє її ритм. І зміна ноги на кожному кроці.

   В польці дівчатка часто притримують спідничку. Для цього потрібно запропонувати їм опустити руки, взяти спідничку великим, середнім та вказівним пальцями і злегка зігнути руки в ліктях. Не слід високо піднімати спідничку.

ВИСТАВЛЯННЯ НОГИ ВПЕРЕД НА П’ЯТКУ ЧИ НА НОСОК

   Елемент польки та інших народних та дитячих танців. Нога на п’ятку виставляється сильно зігнутою в підйомі, так, щоб носок дивився вверх, весело і ритмічно, корпус прямий. На носок (в польці) нога легко виставляється косо—вперед, підйом виправляється. Коліно не згинається. Корпус можна злегка нагнути до виставленої ноги.

  Цей рух виконують у всіх групах, але більш чітко виконуються в старшій та підготовчій групах.

ПІДСКОКИ З ВИКИДОМ НОГИВПЕРЕД

   Найулюбленіший танцювальний рух дітей починаючи з середньої групи. В середній і старшій групі потрібно слідкувати, щоб діти не втрачали гарної осанки і старались тримати ноги близько одна до одної.

   В підготовчій групі (під музику легкої польки) нога виноситься вперед з прямим коліном і підйомом, майже торкаючись носком підлоги.

   В танцях під українську танцювальну мелодію рух носить більш яскравий, веселий характер — нога піднімається вище, сильніше повертається носком назовні.

ЗВИЧАЙНИЙ ХОРОВОД

   Крок відрізняється від звичайної ходьби більшою плавністю. Цим кроком діти водять хороводи. Він також використовується на початку багатьох танців для виходу. Дівчатка йдуть спокійно, а хлопчики більш широким кроком, розмахуючи руками.

ПЕРЕМІННИЙ КРОК

   В більшості випадків він виконується плавно і легко. Він складається з двох невеликих кроків вперед і третього подовженого кроку.

   Розучується перемінний крок тільки в підготовчій групі.

КРОК З ПІДСКОКОМ

   Рух носить характер важкуватий, веселий, затятий. Виконують його під веселу танцювальну музику, основним чином на місці. Цей рух особливо люблять хлопчики. Чим вищий і енергійніший підскок, тим краще дивиться цей рух. Корпус тримається дуже прямо, ручки кулачками на поясі.

НАПІПРИСЯДКА З ВИСТАВЛЯННЯМ НОГИ НА П’ЯТКУ

   Вкінці року у дітей підготовчої групи ноги достатньо зміцніли і перехід з положення ноги разом в положення з виставленою ногою і назад можна виконувати легким підскоком.

   Необхідно слідкувати, щоб діти виконували рух легко, без зайвої напруги, тримали корпус прямо.

ПРИСЯДКА

   По причині складності в дитячому садку присядка не виконується. В порядку виключення її можуть виконувати хлопчики підготовчої групи. Але в такому разі потрібно слідкувати, щоб вони виконували її ритмічно, правильно, на нахиляючи корпус і не перевтомлюючись.

   Присядка є суто чоловічим  танцювальним рухом і ніколи не виконується дівчатками.